Він, вона і...вона? Персональний гарем чи Бермудський трикутник страждань? Міф №1

Деталі

Опубліковано: Вівторок, 26 липня 2016, 20:29

Перегляди: 1024

     Любовні трикутники  і подружні зради значно поширеніші, ніж прийнято вважати. Варіантів таких триангуляцій багато. Це короткі інтрижки і разові зради, це і стабільні конструкції тривалістю в кілька років, а то й десятиліть. Трикутники можуть виникнути як на фоні показного благополуччя в сім'ї, так і в моменти, коли подружні стосунки вичерпали себе. Але частіше виникають тоді, коли відносини дають ледь помітну, проте глибоку тріщину. Звісно, що зраджують як чоловіки, так і жінки. Статистичне співвідношення частоти зрад за гендерною ознакою  залежить від національних, культурних, релігійних, етнічних особливостей і коливається в різних регіонах і країнах.

Та мені здається, що це не настільки суттєво хто і кому більше зраджує. Для мене більш важливо привідкрити завісу і зазирнути всередину любовного трикутника, спробувати пояснити його суть, показати справжнє обличчя цього стихійного лиха. Я зупинюсь на найбільш класичному варіанті: дружина — чоловік — коханка. Адже саме від думки про цей варіант тріади у багатьох зразкових і статечних дружин Прикарпаття кров холоне в жилах і волосся на голові дибки стає, чи не так?

  Тож запрошую вас в екстремальну, але таку звабливу своєю гріховністю подорож... на  Бермуди... Так-так, ви не помиляєтесь, навпростець через саме серце лихозвісного бермудського трикутника на маленькому човні без жодної страхівки. Ця подорож для сміливих і сильних духом! Ну як, готові? Тоді рушаймо...

   Перед тим, як вирушити, хочу дати вам в руки щось на зразок карти найнебезпечніших місць — своєрідні орієнтири, розвіявши деякі найпоширеніші міфи щодо зрад.

Міф №1.

Якщо чоловік зрадив, — винна або дружина, бо «не така», або коханка, бо «влізла в сім’ю».

Зрада в нашому суспільстві — однозначно persona non grata. Та вся вина чомусь лежить на тендітних жіночих плечах. Хтось всю лавину люті викидає на коханку. Мовляв, «як таких розпусниць тільки Земля носить? Розбила сім'ю, нічого святого в душі немає!». Перепадає і зрадженим дружинам, «бо ж від хорошої жінки чоловік наліво не піде». Дружини й самі з радістю підхоплюють естафету, починаючи вишукувати в собі недоліки: худа, товста, недостатньо чутлива, ніжна, уважна, турботлива, жіночна, або, навпаки, занадто нав'язлива, не цікава, борщ в четвер пересолила, 125-ту позу з Кама-сутри не так виконала... От він, бідолаха, і пішов шукати щастя з іншою... Любі жінки, глибоко вдихніть, а потім глибоко видихніть. Можете хоч на «німецький хрест» розіпнутись або на ньому ж розіпнути ту нещасну коханку, але «пішов наліво» він, зрадив вашу довіру теж він. Не коханка клялась вам у вірності, не вона давала обітниці, не вона знехтувала штампом у паспорті і тихим сімейним щастям. Відповідальність, безперечно, лежить на всіх трьох учасниках трикутника. На те він і трикутник, щоб без третього кута розвалитись і стати лінією. І ви не ідеальна, і коханка, звісно, ще та «порядна» панянка. Але вибір однаково за чоловіком, і, повірте, інші варіанти вибору теж були. Зрада — лише один з варіантів вирішення сімейних проблем, який пропонує чоловіку життя, і далеко не найекологічніший!

      Увага! Ми ж з вами пам'ятаємо де знаходимось — у самому серці Бермудського трикутника, а він підступний! Як і кожна медаль має дві сторони, так і я у бочку меду не можу не додати ложку дьогтю. Віддавши відповідальність за вибір «Зраджувати чи ні?» в руки чоловіка (а, повірте, саме там цій відповідальності і місце), ви самі позбуваєтесь опори під ногами, а, точніше, ілюзії цієї опори. Вам доведеться пережити власне безсилля! Адже не просто ж так прикарпатські панянки звинувачують у всьому себе чи коханку. Зауважте, скільки в цій позиції сили та влади... Якщо ви у всьому винні, то ви легко зможете виправити ситуацію, навчившись робити так, як коханка і зможете чоловіка повернути. Іронія в тому, що коханку навідують схожі думки, вона вважає, що всі карти в неї і що ще трішки постаратись і він піде з сім'ї. Проте правда криється в тому, що у нас немає влади над іншою людиною. Наш чоловік нам не належить. Він може піти в будь-який момент, причому не обов'язково до іншої жінки. І ви йому не належите. І жодні шлюбні обітниці, релігійні, етично-моральні табу чи штампи в паспорті не дають нам права власності на іншу людину, а, отже, і будь-яких гарантій. Така правда життя, на жаль, і, на щастя!