Подорожуй Україною: міфи та легенди українського Відня

Деталі

Опубліковано: Четвер, 23 квітня 2015, 11:51

Перегляди: 3044

Чернівці по праву вважають одним з найгарніших міст України і символічно називають  «Kleine Wiеn” — Маленький Відень. Чернівці розташовані у мальовничому куточку Західної України, на березі річки Прут в 40 кілометрах від кордону з Румунією. Йому пощастило в історії бути окраїною великих імперій і країн.

У середні віки містечко — форпост на півночі Османської імперії, в новий час — східний рубіж Австро-Угорщини, в минулому столітті — адміністративно-фінансовий центр Великої Румунії, а після Другої світової війни Чернівці стали воротами Радянського Союзу в Європу. Таким воно залишається і сьогодні вже в незалежній Україні. Але історія історією, а місто зачаровує саме по собі. Це відчуває кожен, хто тут хоч раз побував.

Що потрібно відвідати:

1.      Турецька криниця — найстаріше в місті водне джерело, історична пам’ятка, що збереглася з часів входження Буковини до Османської імперії. Знаходиться в старій частині міста між вулицями Турецькою та вулицею Петра Сагайдачного. З криницею пов’язана  легенда про кохання турецького паші до простої української дівчини. «Тієї весни правив грізний паша. Щоранку неймовірної краси дівчина приходила до «Турецької криниці» воду брати. Довго спостерігав за нею паша. Сподівався, що подивиться колись на нього, усміхнеться. Та Марічка проходила мовчки, не підводила на закоханого очей. Якось надвечір красуня знову прийшла з відрами до криниці. Не витерпів паша, зізнався у коханні, та дівчина втекла. Розгніваний турок наказав привести її батька. Вмовляв віддати доньку у гарем. Та дівчина не йшла. Тоді заборонив паша людям брати воду з криниці. Що переможе — гордість чи спрага? Незабаром дівчина прийшла, спинилась, де завжди брала воду, і втішилось серце паші. Ступив крок їй назустріч, руки простяг... вона глянула гнівно, скрикнула і кинулась у криницю...»

2.  Центральна площа, у минулому майдан Ринок або Рінґпляц, що є серцем міста ось уже майже два століття. Площа справді є центральною — від неї як промінці розходяться врізнобіч майже всі головні вулиці міста. Однак справді європейського вигляду площа набула лише після спорудження тут у 40-х роках ХІХ ст. ратуші, яка назавжди закріпила за майданом статус центру Чернівців й головного осередку міського життя.

3.     Чарівні дзеркала. Перше дзеркало знаходиться у фойє на другому поверсі Чернівецького театру. На відміну від інших театральних дзеркал, воно не суцільне, а зібране із окремих овальних фрагментів, різних за розмірами. Частини дзеркала відокремлені одна від іншої деталями округлої форми, виготовленими із деревини бука. Майстер, якому довірили цю почесну і відповідальну роботу, більше за все бажав зібрати дзеркало, не розбивши жодної деталі. Йому це вдалося. На радощах він висловив впевненість в тому, що бажання кожної людини, яка в це дзеркало подивиться, обов’язково збудеться, адже на собі відчув, що бук володіє особливою енергетикою. Друге дзеркало знаходиться  у Резиденції митрополитів Буковини і Далмації в Червоній залі. Це два величезних дзеркала, привезені з Венеції у 1878 р. На них було нанесено п’ять шарів срібла, що забезпечує високий коефіцієнт відбивання світла. В цьому легко переконатися, піднісши до їхньої поверхні запалений сірник. Якщо дивитися на його відображення під невеликим кутом (15 - 20 градусів), то видно п’ять відблисків. Ці дзеркала теж «чарівні». Вважається, що вони здатні омолодити кожну жінку, що в них подивиться, а кожного чоловіка позбавити гріхів. Враховуючи, що довгий час в цій залі збирався на засідання Священний Синод, тобто місце намолене, чоловікам варто тільки подивитися на своє відображення, щоби абсолютно безкоштовно отримати індульгенцію.

4.   Свято-Миколаївський собор — православна церква УПЦ, побудована в 1930-тих роках, пам'ятка архітектури місцевого значенняабо як просто називають П’яна церва. Є давній переказ про майстрів, що будували-будували церкву та ніяк не могли завершити будівництво. Що за день вимурують, те до ранку розвалиться. Старший майстер побачив сон: так буде до того часу, поки будівничі не принесуть у жертву людину. Що робити, вирішили майстри так: чия жінка першою принесе обід, ту й замурують у стіну храму. Першою обід принесла красуня-дружина старшого майстра. Він її так неначе жартома попросив стати при стіні — мовляв, зараз, ми тебе замуруємо! Вона підтримала гру, а її замурували по-справжньому. Почала жінка кричати, а вже було пізно. Стиснувши зуби, будували майстри аж до ночі - і завершили будову. На ранок побачили, що церква не розвалилася, а ось куполи її перекручені, неначе від болю та мук. 

5.     Дім–корабель — це родзинка всіх архітектурних пам`яток Чернівців, яка розташована на перетині вулиць Головної та Шолом–Алейхема . Це один з перших кам`яних будинків, споруджений наприкінці XIX століття, який і досі називають на старий манер — «шифа»( корабель). Звужений фасад, що, наче ніс корабля, спрямований на південь, палуба на другому поверсі у вигляді просторого балкону і маленька башта, що нагадує щоглу, безумовно, створюють в уяві жителів та гостей міста цікавий образ шедевру суднобудування та викликають зацікавленість у його історії.

6.      Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича — один із найстаріших університетів в Україні.  Споруджений в 1864-1882 рр. як резиденція буковинських митрополитів за проектом відомого чеського архітектора Йосифа Главки. Роботи інтер’єрів виконані віденськими художниками К. Іобстом, І. Кляйном, чеським К. Свободою, буковинськими Е. Бучевським і Є. Максимовичем.

7.  Театральна площа — одна з центральних та найстаріших площ міста.  На ній знаходиться бронзова статуя Ольги Кобилянської. Монумент українській письменниці встановлений 2 серпня 1980 року. Пізніше по всьому периметру площі 2000 року була викладена своєрідна, за зразком голлівудської, «Алея зірок», з іменами відомих діячів культури Буковинського краю, зокрема, Назарія Яремчука, Василя Зінкевича.

8.  У місті Чернівці, знаходиться один з найстаріших українських ботанічних садів. Ще в часи, коли Буковина була одним з герцогств Австро-Угорської Імперії, чернівецький магістрат проявив ініціативу створення ландшафтного парку. У 1877 році заклали основу, і через 11 років кропіткої роботи закінчили його створення. Очолив парк австрійський професор Едуард Тангль, який, за легендою, власноруч посадив в саду білу тополю, що росте там і понині.

9.      Соборна площа, у минулому Австріяпляц, є найвищою точкою старого міста — 225 м над рівнем моря. Колишня назва площі пов’язана з монументом Австрії, який був споруджений у 1875 р. з нагоди сторіччя приєднання Буковини до імперії Габсбургів і знесений румунською владою після Першої світової війни. До архітектурного ансамблю Соборної площі також належить пам’ятник радянським воякам, загиблим у Другій світовій війні, споруджений у 1946 р. на місці недобудованого румунського військового меморіалу.

10. Вулиця Ольги Кобилянської — єдина у Чернівцях пішохідна вулиця. Одразу на початку вулиці у 1898 р. постала розкішна кам'яниця, у якій розташувалась елітна кав'ярня «Габсбург». Пізніше тут був заснований «Клюб шанувальників кави», де шановне панство полюбляло за філіжанкою кави вести бесіди на шляхетні теми. Така атмосфера сприяла народженню поетів, філософів і музикантів. І ця атмосфера підкупила Лесю Українку, яка гостювала у Ольги Кобилянської та вперше пила каву саме у Чернівцях. Сьогодні у цій будівлі знаходиться управління Національного банку України.