RT Plethora - шаблон joomla Продвижение

Інтерв'юПодії що відбуваються довкола тебе

Уляна Маляр

 

У час тотальних фальші і брехні, щирість відчувається одразу. Коли навколо повно усього з префіксом “псевдо-”, так хочеться справжнього. Адже красу і талант, дані Богом, не купити за жодні гроші, а голос, від якого “мурашки” - не компенсувати жодними званнями. Знайомтесь — чарівна і норовлива, яскрава ззовні та квітково-ніжна всередині, лауреат всеукраїнських та міжнародних вокальних конкурсів і просто жінка, яку не можливо не помітити Уляна Маляр

Всі маленькі дівчатка співають у маминих туфля і з “мікрофонами” з підручних засобів перед дзеркалом. Що було вашим першим мікрофоном і вашою першою піснею?

 

Я, мабуть, здивую вас, та ви не почуєте щось на зразок “Співала з пелюшок” і т.д... В дитинстві хотілось бути ким - завгодно, але не співачкою. Мріяла про професію перекладача англійської мови , пілота і навіть жокея (сміється — авт.). Але за мене все вирішив випадок: беручи участь в етнографічній постановці гуцульського весілля, я — а точніше мій автентичний костюм — припав до вподоби Володимиру Кузнєцову із гурту “Дзвони”. Він і, звичайно, мої батьки — батько, до речі, має прекрасний баритон — і стали тими людьми, що змусили мене задуматись над співочою кар'єрою.

 

Коли прийшло усвідомлення, що заняття співом — це не лише хобі?

Коли я почала співати. Для мене шлях в музиці — і за це я безкінечно вдячна Богові, своїм батькам і тим неймовірним і талановитим людям, які допомагали мені в цьому — народному артистові України Богдану Сташківу та прикарпатській поетесі та композиторці Анничці Гнатишак — це те, без чого я просто не можу. До прикладу, вже на своєму першому міжнародному фестивалі «ЗОРЕПАД» (м. Коломия) я посіла сьоме місце, а лише за півроку занять з вокалу, Богдан Сташків запросив мене до своєї команди. І я зрозуміла: просто приречена співати! (сміється — авт.)

 

Виходите на сцену і....

...і відпочиваю. Там, на сцені, зовсім інше життя. Бути співачкою — важка праця: за 3 хвилини ти повинна розповісти історію так, щоб тобі повірили. А це неможливо, якщо ти не віриш у неї сама. Мабуть тому про все, що співаю, я співаю душею.

 

Ви маєте дві освіти - музичну та журналістську. Як вам вдається поєднувати це?

Музична освіта для мене — не тільки перша, але й, напевно, найулюбленіша. Адже я не тільки співаю, я й викладаю у дитячій музичній школі №2 імені В. Барвінського вокал, а ще маю дитячий хор. А до журналістики мене привела пропозиція вести радіопрограму та й я віддавна мріяла попрацювати на радіо чи ТБ. Але мене завжди обурювало і обурює майже непрофесіоналізм великої кількості місцевих теле- та радіоведучих. Хочеться, щоб всім, чим ти займаєшся, було на “5+”. Та й знання ніколи не бувають зайвими. А чи вдасться поєднати — час покаже, адже головне — бажання!

 

У вашому творчому доробку понад 15 композицій. Яка з них улюблена і кому вона присвячена?

Композиція «Чому це так?».Історія цієї пісні вельми символічна, адже вона стала моїм своєрідним особистнісним та творчим рубіконом. Саме з неї розпочались мої кардинальні зміни — від юної дівчинки з маленького села Буковець, яка виконує етно -композиції з гуцульським колоритом і аж до ліричної, вже цілком сформованої співачки. Ця пісня записувалась в досить непростий час, коли питання, винесено в назву пісні — “Чому це так?” стало смисложиттєвим для мене.

 

На Прикарпатті чимало молодих та амбіційних співачок. Чи існує між ними конкуренція?

Скажу чесно: дружба між співачками, мабуть, не можлива. Адже для щирого спілкування потрібно, щоб двоє знаходились на одному рівні — професійному і, мабуть, просто людському. По-справжньому талановитих і не “фанерних” естрадних виконавців на Прикарпатті мало. Кожен з нас неідеальний, головне — працювати над собою. Що ж до конкуренції, то вона для мене вимірюється лише одним-єдиним критерієм — “професійно – не професійно”.

 

Вокальна кар'єра на Прикарпатті — це забавка для “мажорів” чи спосіб заробітку?

На превеликий жаль, не останнє. Професійний ріст і розвиток потребують чималих коштів, а відомими улюбленцями публіки стають одиниці.

 

Співоча кар'єра — це назавжди?

Ви знаєте, я боюсь щось загадувати наперед. Та якщо не вийде співати, життєва ріка змінить своє русло - я обов'язково писатиму книги! Я людина, яка не боїться змінюватися, впавши, може піднятись і йти далі з гордо піднятою головою. Для мене будь-яка поразка, критика — це лише стимул працювати далі, рухатись вперед!

 

Як ви ставитесь до різноманітних вокальних телешоу?

Відверто кажучи, я не зараховую себе до людей, які ладні на все заради чергових звань та перемог. Наприклад, за станом здоров'я не змогла взяти участі в «Голосі країни»…Знаєте, можна мати багато перемог, а бути виконавцем в стилі “так собі”…. А можна ніде не бути і співати так, що слів не вистачить!

 

Коли жінка знає, що вона кохана, вона відчуває себе прекрасною!”

 

Ви на обкладинці першого номеру журналу “SAVOR”, що у перекладі з французької означає “смак”. А як смакує життя Уляна Маляр?

Кохаючи, кохаючи і ще раз кохаючи! Коли жінка знає, що вона кохана, вона відчуває себе прекрасною. Це викликає почуття захищеності. Після цього вона починає довіряти, потім почекає ще трішки, для того, щоб остаточно в цьому переконатися. І коли вона бачить, що чоловікові можна вірити, тоді й починається Магія, а отже можна по-справжньому смакувати життя!

 

Спілкуюсь з вами і не можу відвести погляд від ваших сережок (на Уляні Маляр розкішні срібні сережки з червоними камінцями — авт.). Подарунок коханого?

Ви майже вгадали (сміється — авт.): подарунок дуже близької мені людини — моєї мами. В нас якось так повелось: на вcі свята моя матуся дарує мені срібло. Коханий теж часто тішить мене незвичними та квітковими подарунками.

 

Ваш коханий теж музикант. Як вдається вживатись разом творчим людям? Як ви познайомились? Чи не ревнує він вас до прихильників?

Я не дуже люблю обговорювати приватне життя, але для журналу “SAVOR” трішки привідкрию завісу. Мені здається, що коли любиш людину, ти довіряєш їй. Знаєте, як буває у музикантів? Щоб талановито зіграти чи заспівати, необхідно весь твір розібрати на складові частини, зрозумівши кожну з них. Так і в нас: при будь-якому непорозумінню сідаємо і розмовляємо. А потім, дійшовши консенсусу — співаємо про любов!

 Зараз серед співачок дуже популярний різноманітний тюнінг. Як ви ставитесь до цього?

Я однозначно за природну красу. Жінка повинна бути жінкою. Так, я не вийду з дому без легкого тону, туші для вій і обов'язково червоної помади, яку обожнюю. Та ніколи не перетворюватиму себе на відфотошоплену ляльку.

 

 Знаменитості одягаються, як правило, “у когось...” А що визначає ваш стиль?

Зізнаюсь: я терпіти не можу ходити по магазинах, тому співочим шопоголіком мене назвати не можна. Я радше адепт красивих і стильних речей, які з'являються у моєму гардеробі так: сподобалось — подзвонила улюбленій кравчині Славі — отримала очікувану річ. Час від часу знаходжу час переглядати і колекції вітчизняних дизайнерів. З останніх яскравих вражень — неймовірна колекція “Lady Winter” від талановитої Лєни Васенко.

 Які ваші професійні плани? Про що ви мрієте?

Про найсокровенніші мрії я вам не розповім, навіть не просіть (сміється — авт.) А про решту — спробую. По-перше, хочу мирного неба над головою та впевненості в майбутньому. По – друге, звичайно, простого жіночого щастя. По – третє, я з нетерпінням чекаю виходу свого дебютного альбому “А я кохатиму”, і мрію про те, щоб він сподобався моїм давнім і новим прихильникам. А ще, коли я буду старенькою і сивою, сидітиму на веранді нашої батьківської хати, питиму домашнє червоне вино і “смакуватиму” якусь книгу із величезної сімейної бібліотеки, спостерігаючи за онуками.

 Чого найбільше боїтесь?

Темноти, змій, а найбільше, звісно, війни. Дуже страшно, коли гинуть люди, яких ти знала, через чиїсь хворі геополітичні амбіції. Напевно, я боюсь невідворотності. Найстрашніше, коли вже нічого не можна змінити.

 На кого ви б хотіли бути схожими?

Мабуть, на удосконалену версію себе. Кожному з нас є над чим працювати, адже досконалість не має меж. Та серед жінок, талантом і вродою яких я захоплююсь, можу з легкістю назвати ім я Моніки Белуччі.

 І на завершення: Уляна Маляр — це....

...іноді сильна, а іноді — по-дитячому вразлива, іноді — весела, а іноді — мінорна сумна. Але завжди закохана і відкрита, стараюсь нести добро у цей світ, тому співаю!

 

Довідка

Уляна Маляр

Освіта: музичне училище ім. Д. Січинського (спеціальність “хорове диригування”) та Київський національний університет культури і мистецтв (спеціальність “тележурналістика”)

Нагороди: гран-прі «Захід XXI століття (м. Івано-Франківськ), перші місця на конкурсах «Водограй на Оболоні» (м. Київ), «На крилах Чураївни» (м. Полтава), «Кришталевий жайвір» (м. Тернопіль), «На крилах дитинства» (м.Львів) й безлічі інших.

 

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

 Бізнес партнери