RT Plethora - шаблон joomla Продвижение

Інтерв'юПодії що відбуваються довкола тебе

Ірена Карпа

Хтось з великих сказав: «Чим більш наповнена людина, тим легше із нею спілкуватись». Наше довгоочікуване інтерв'ю з однією із найяскравіших постатей українського культурного простору було домовлене і проведене менше ніж за добу. У міні-подорожі з відвертою і справжньою Іреною Карпою ми легко і невимушено розмовляли про щастя й кризу, про те, як виховувати дітей і чоловіків. А ще, звісно, про хорошу літературу і хороших людей. Щирі зізнання однієї із найякскравіших вітчизняних жінок-митців — читайте далі.

 

 

 

Яремче — як з класичного гуцульсько-провінційного середовища вийшла нестандартна Ірена Карпа? Адже дивлячись на вас, читаючи вас, слухаючи вас уявляються зовсім інші вихідні умови формування...

Відчуття спротиву, напевно. Завжди вважала, що найгірше в провінції — це обмеження свободи іншого, нав’язування стереотипів на зразок «так має бути...», «що люди подумають», «всі так живуть» і т.д. Така собі мораль подвійних стандартів: в неділю в церкві свічки ставимо, а виходимо і сусідів обговорюємо. Я, скільки пам'ятаю себе, противилась цьому. Тому саме оце глибинне відчуття того, що я не хочу бути «як вони» і стало одним із головних факторів моєї «неяремчанськості».

 

 Напевно, уявляли, що було б, якби залишились в Яремчі....

...важила б 80 кілограмів мінімум (сміється — авт.), працювала б «поважною» тітонькою на одній із посад у податковій чи райдержадміністрації і, звісно, здійснила б мрію всіх порядних західноукраїнських жінок — вийшла заміж за стоматолога.

 

 Що стало вашою точкою біфуркації, яка безповоротно змінила ваше життя?

Знову-таки, комплекс факторів. Напевно, початком стало хоча б те, що ми тісною компанією слухали не поп-музику, а досить альтернативні, як для соціуму навколо нас, пісні гурту «NIRVANA». Я дуже вдячна за підтримку моїй матері, завдяки якій я таки вступила до столичного ВУЗу, оточенню гламурненьких дівчат в університеті, завдяки яким я гостріше відчула, що трохи інша...Ну і, звісно, моє знайомство з Олегом Артимом, з яким ми і створили гурт «QARPA».

 


 «Жахливі смерті на Майдані були потрібні не для того, щоб хтось і далі давав хабаря і казав: «Та все у нас як завжди — нічого не змінилось»».


 

 Книга «Волонтери», упорядницею якої ви виступили — це данина моді чи свідома потреба бути ближчою до народу?

В жодному випадку, не модна фішка. Справа в тому, що ця книга цінна не тільки своїм змістом — чи не вперше в сучасній українській літературі ми говоримо про бійців невидимого фронту, які допомагають тим, кому це необхідно, — але й своїми, так би мовити, практичними наслідками. Адже купуючи книгу, а за перші два дні цьогорічного «Книжкового Арсеналу», де вона була презентована, було продано весь тираж, — кожен допомагає армії. Всі кошти з проданих книг йдуть на благодійність.

 

Ви активно допомагаєте нашим бійцям в зоні АТО. Зокрема, ви продали свій розкішний кабіролет. Чи може взагалі письменник бути осторонь, бути в контексті мистецтва для мистецтва?

Мабуть, це залежить від самої людини, від того, що їй «болить». Якщо війна «болить» — вона так чи інакше з’явиться в творах письменника, художника і т.д. Якщо ні — то, відповідно, теми, сюжети будуть іншими. Не можна писати і не пропускати через себе.

Мені здається, що митець повинен щось робити. О’кей, ти не хочеш йти на фронт чи є природженим пацифістом. Але тобі ніщо не заважає організувати якийсь захід — концерт чи літературне читання. Туди прийдуть люди, куплять квиток і матимуть подвійну сатисфакцію: від того, що долучились до прекрасного і допомогли тим, кому це потрібно.

 

Війна — це завжди боротьба. З чим чи ким воює Ірена Карпа?

Ірена Карпа воює, напевно, з власними лінню, агресією та егоїзмом. Недарма кажуть, що війна із собою — найважча.

 

Коли ви були на Майдані, чи не промайнула думка, що може трапитись все, а вдома — діти?

Зізнаюсь вам: якби я не була мамою двох дітей, то давно би вже була в АТО. Просто я розумію, що діти — це величезна відповідальність і було б, напевно, дуже інфантильно втілювати свої юнацько-героїчні фантазії.

 

Політична кар’єра Ірени Карпи — це фантасмагорія чи, можливо, заповітна мрія?

Так, я була б прекрасним диктатором (сміється — авт.) і в мене була б така собі диктатура розвитку. Адже, на мою думку, чимало людей в Україні, зокрема, не можуть (не вміють, не хочуть) жити по-людськи, по-європейськи і взагалі цивілізовано. Жахливі смерті на Майдані були потрібні не для того, щоб хтось і далі давав хабаря і казав: «Та все у нас як завжди — нічого не змінилось». Вважаю, якщо людина не здатна керувати своїми діями, чітка система «різки і пряника» повинна виправити це: кинув папірець — штраф у півзарплати, виніс посортоване сміття — маєш пільги і т.д...Тільки так, напевно, можна добитись певних результатів. Страшний я диктатор, правда?

 

Свій шлях у літературі ви почали з небаченого для початку 2000-х епатажу. Це був спосіб заявити про себе, чи просто інакше не можете?

Мене дивує, коли вже скільки років чую на свою адресу епітет «епатажна». Величезна частина сучасних українських письменників не відзначається цнотливістю у творах. Так, я вживаю ненормативну лексику. Так, те, що я пишу,говорю і співаю — максимально чесно по відношенню до світу. Я не розумію, що поганого в тому, щоб чорне назвати чорним, а біле — білим. Взагалі вважаю, що краще бути щирою й неідеальною, ніж ідеальною, але з гнилизною всередині.

 

Що порадити всім, хто хоче писати — літературні конкурси, просто писати, стукати у всі двері видавництв?

Насамперед — читати, читати і ще раз читати. Відвідувати хороші семінари від літературних асів, де реально можна навчитись і писати щось толкове, і правильно презентувати це. Взагалі, навіть людину з мінімальними здібностями можна навчити писати. Це дуже добре репрезентує відомий на Заході поділ всіх, хто пишуть на writer і author. Перший — творить оригінальний інтелектуальний продукт, другий — може просто якісно писати: від рекламних слоганів до книг у м'якій палітурці.

 

«Життя прекрасне, як відро олів'є» — каже Ірена Карпа. А що робити, якщо воно не прекрасне і йде інколи у, як ви пишете, відомому всім напрямку?

Та у всіх є криза, це треба пам’ятати! Навіть ті люди, які в момент вашої кризи здаються вам прекрасними, багатими, коханими, теж інколи стикаються з тим, що й ви. Знаєте, в мене недавно на плечі ридав чувак, який скаржився на те, що він нещасний, в нього нема грошей. Все б ніби нічого, але у його активах було близько 200 тисяч доларів :). Зрозумійте, що завжди є люди, яким ще гірше — у різних значеннях цього слова, ніж вам. У когось помирає дитина від раку і це справді горе. А решта.... Ну, є у вас ця нещасна любов.....Ну поплач, як можеш і живи далі...Життя — це така лотерея, де ніколи не можна ставити фінальну крапку.

 

«Bitches get everything» — стверджуєте ви заголовком однією із своїх книг. Чи має ось цей everything Ірена Карпа? Хорошою, поганою чи просто мудрою дівчинкою потрібно бути для цього?                                  

Мудрою, напевно. Я вчуся бути нею. Вчора по радіо почула хороший вислів: «Треба вчитись керувати своїми емоціями, адже, хто вміє робити це,той керує світом». Я дуже емоційна й імпульсивна людина, тому вчуся сама і вчу своїх доньок цій хорошій рисі. Гримнути дверима можна завжди, значно важче — подумати, перед тим, як гримнути. Тому, бути bitch і мати все — це насамперед означає бути мудрою і думати наперед. Наприклад, помилка чималої кількості українських жінок — віддати все дітям і чоловікові. Але мені здається — і мій досвід та досвід моїх подруг і знайомих це підтверджує, — ніколи не потрібно бути надто жертовною. Ваші жертви не потрібні нікому.

                                                                                                                                

 


«Готувати чоловікові вареники нон-стоп — найлегший спосіб втратити його»


 

Що змінило у вас народження дітей? Чи легко бути контркультурною мамою, уникнувши памперсних стереотипів?

Мабуть, я стала більш відповідальніша. Окрім того, як я вже говорила, я вчусь контролювати свої емоції, адже діти вчаться цього у нас. Вчусь бути більш витриманою і врівноваженою. Ну і все, мабуть. До прикладу, я як подорожувала по світу до вагітності, вагітною, так і подорожую досі вже з двома донечками. Всі стереотипи живуть у нашій голові.

Скажу як мама двох активних дівчаток з маленькою різницею у віці: не зійти з розуму допомагає лише робота, яку любиш. Так що перший крок до виходу з післяпологової депресії — йти потрохи працювати. Нехай навіть декілька годин на тиждень.

 

 

Що порадити молодим мамам — їсти, читати, робити?

Їсти — хорошу білкову їжу (бажано не свинину — вона досить важка для шлунка), свіжі овочі і фрукти, наприклад, печені яблука. Якщо хочеться — не відмовляйте собі у чорному шоколаді.

Читайте те, що вас наповнює, якусь правильну літературу. Рекомендую читати щось про виховання дітей, для власного розвитку і, звісно, для власного задоволення. Рекомендую дві ідеальні книги: «Правила мозку для вас і дитини» Джона Медіни і «Та, що біжить з вовками» Клариси Пінколи Естес.

Знаходьте час на себе, для свого задоволення! Малюйте, фотографуйте, пишіть! Дітям потрібна щаслива мама, а не ідеальна мама.

 

Розкажіть трішки про ваших «янголів у кедах» — ваших донечок.

О, вони явно не ангели, вони складні і цікаві діти. Вони дуже різні. Старша більш подібна на мене, відповідно, і конфліктів у нас з нею виникає більше (сміється — авт.). Молодша — дуже хитра, цікава і завжди добивається свого, такий собі маленький танк. Я люблю їх понад усе, і дуже хочу, щоб вони виросли щасливими і внутрішньо вільними людьми.

 

Улюбленець всіх вчительок української літератури І.Франко писав про те, що любов йому являлась тричі. А скільки раз вона являлась вам?

Являлась вона мені двічі. Дуже хочеться, щоб вона з’явилась і третій раз. Але так, щоб назавжди. Мені здається, що справжня любов перевіряється часом. Інколи лише після того, як прожили трохи, чи, як часто буває, коли втратили, розуміємо, що це була вона. Кохання, як добре вино, повинне відстоятись.

 

В «Перламутровому порно» ви пишете про жінку, яка робила наче все, навіть «погоду в доме», але все одно набридла своєму чоловікові. Як уникнути цього?

Мати власне життя. Адже, повірте, готуючи чоловікові вареники нон-стоп — найлегший спосіб втратити його. Жінка повинна бути наповнена енергетично, а наповнює її творча робота. Бути постійно «біля чоловіка» і такою собі «ідеальною домогосподаркою» неправильно, бо швидко йому набриднете. Додасте надто багато емансипації та інших розумних «-ацій» — також втече, бо й інтелектуалки не у фаворі. Має бути баланс.


Питання від всіх журалістів гламурних видань: Як доглядаєте за собою? Взагалі, ботокс й Ірена Карпа — речі сумісні?

Ботокс — це минуле століття! Звичайно, ніхто з нас із роками не молодіє і доглядати потрібно за собою все ретельніше. Так, я відвідую косметолога і стараюсь дотримуватись його рекомендацій. Звичайно, жити, умовно кажучи, на полонині, їсти екологічно здорову їжу і переконувати всіх у власній красі (сміється — авт.), але технологій краси ще ніхто не відміняв.

 

Чи планує свою старість Ірена Карпа, як ви плануєте старіти?

 Мабуть, у якомусь тихому і безлюдному місці (сміється — авт.). Я взагалі людина контрастів: якщо мешкати, то або у мегаполісі з його шаленим ритмом, або у геть неокультурених місцях.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

 Бізнес партнери